[1-ый Куплет:]
Я розмовляю зі своїм Богом так.
Наче він мій найліпший кореш.
Офігезний чувак,
Те що він зміг, ти не як не повторишь.
Будь коли, де коли, янголи.
Їх існування не випадково.
З лівого боку шиплячі дияволи.
З правого їх захисна колискова.
В той момент, коли зникав сенс,
Потреби що б далі жити.
Він, як скажений бойовий пес,
Хотів мене в пил розчинити.
Прибивав цвяхами до неба стелі,
Змусив помічати справжнє горе,
Тепер кожен раз стоючи на скелі,
Я йому говорю:

[Приспів:]
Привіт Бог!
Дякую що ти в мене є Бог.
Дякую що ми досі вдвох Бог.
Дякую що ти так вирішив,
І мене до неї пришив.
Даруй Бог!
Нам освітлене зорями небо.
І все що сходить від тебе.
Збирає розгублене серце,
Лікує рани душі.

[2-ой Куплет:]
Я з самого ранку дивлюсь Богу в очі.
Як він народжує диво.
Прозору безодню дні і ночі,
Сніг, спеку, вітер, хмари і зливу.
Де б я не був, у яку халепу не встряв,
Він завжди за сім кроків попереду.
Наші гріхи на себе прийняв,
Ми листя від одного дерева.
Йому в проханні ніяк не відмовиш,
Такого просто впізнати на осліп.
Осушує моря, перевертає гори,
Має всесвітній досвід.
Коли каже собі годі йти, по воді пірнає,
І що приховано в мені далеко в глибині.
Краще за мене знає.

[Приспів:]
Привіт Бог!
Дякую що ти в мене є Бог.
Дякую що ми досі вдвох Бог.
Дякую що ти так вирішив,
І мене до неї пришив.
Даруй Бог!
Нам освітлене зорями небо.
І все що сходить від тебе.
Збирає розгублене серце,
Лікує рани душі.

[Приспів: (х2) ]
Привіт Бог!
Дякую що ти в мене є Бог.
Дякую що ми досі вдвох Бог.
Дякую що ти так вирішив,
І мене до неї пришив.
Даруй Бог!
Нам освітлене зорями небо.
І все що сходить від тебе.
Збирає розгублене серце,
Лікує рани душі.