Цей білий сніг дику гору обліг.
Навіть сліду тут нема.
Безлюдне неначе царство, а царюю я сама.
І завиває вітер, хуга в серці зла.
Втримати в собі силу не змогла.

То схаменись, то доведи,
Ти хороша, і буде так завжди.
Сховай свій дар в душі на дно.
Вже все одно!

Все одно, все одно.
На волю шугне воно.
Все одно, все одно.
Я здалася вже давно.
Хай женуть, хай цураються.
Хай кругом зима, та холоду я не лякаюся.

На відстані всі речі, малесенькі немов.
І страхи мої безодні не вернуться ізнов.
Сама собі я покажу, що вільна перейти межу.
Добро і зло, їх тут нема, нема.

Все одно, все одно.
Я і вітер, і небеса.
Все одно, все одно.
Умре в очах сльоза.
Це мій світ, тут лишаюсь я.
Хай кругом зима!

Хай сила рине в землю, так бажаю я!
Як віхола заклубочиться хай душа моя.
Я починаю розуміти, це вже край.
Немає вороття, колишнє, прощавай!

Все одно! все одно!
Я заграю, немов зоря.
Все одно! Все одно!
Навік змінилась я.
Ось мій світ! Ним пишаюсь я.
Хай кругом зима.
Та холоду я не лякаюся.