1-й Куплет:
Невже такі безжальні небеса ?
Невже зовсім вони не відчувають болю людського?
Мій поводир, сумна моя зоря, чи перший звір.
Який ступив на твоє світло й вірив, не роздумував.

Приспiв:
Мій білий день, мій ніжний іній на губах.
На чорних пелюстках, на ворона крилах.
Пухкий, ти танув, як вода.
І я розпалася на тисячі зірок.
Собою освітила кожен закуток земного тіла.

2-й Куплет:
Сказав: якщо я не належала тобі.
Для чого ж я приходила у сни?
Не знаю.Хто знає, може то була не я.
А от послухай: завдяки йому.
Я полюбила свою музику сумну.
Мене він за один раз.

Приспiв:
Мій білий день, мій ніжний іній на губах.
На чорних пелюстках, на ворона крилах.
Пухкий, ти танув, як вода.
І я розпалася на тисячі зірок.
Собою освітила кожен закуток земного тіла.